Дні і ночі вінницького Майдану

День гідності та свободи. 21 листопада. Україна. В цей день, з різницею в дев'ять років, в країні підіймався рух опору діям і рішенням проросійської влади. Мільйони людей виходили на вулиці на захист своїх прав, свобод, демократії, суверенітету держави та свого європейського вибору.

Небачену, але мирну акцію протесту проти фальсифікованих результатів виборів у 2004 назвали Помаранчевою революцією. З неї ж у 2013 році починались Революції Гідності, яку посіпаки президента-зрадника Януковича перетворили на криваве побоїще.

На столичному Майдані 21 листопада 2013-го зібралися українці, обурені рішенням тодішнього уряду відмовитись від укладання угоди про асоціацію з ЄС. Цього ж вечора у соцмережі лідер гурту «ТІК» Віктор Бронюк написав: «То як Земляки, в 22:30 на "Парижі"?».

Так починався вінницький Майдан. Небайдужі містяни, громадські активісти, журналісти, студенти на Театральній площі стояли від ранку до світанку. Без партійних лідерів, прапорів і гасел. Люди брали до рук мікрофон і говорили, говорили, говорили…

Щиро і відверто про те, що думали, мріяли та відчували. Про неймовірну атмосферу обʼєднання, віри в силу відстояти гідність українців і право жити в демократичній країні, нашим студентам розповідав Віктор Бронюк.

Його зустріч-дискусія «Майдан. Пам'ять. Гідність» в молодіжному центрі «Квадрат» для багатьох стала відкриттям. Відверта розмова, емоційна і без повчання, наштовхнула хлопців та дівчат на роздуми про те, що означає громадянська позиція сьогодні, чому пам’ять - не просто минуле, а орієнтир на майбутнє.

«Саме ви, сьогоднішні студенти, є представниками майбутньої України. Мирної, успішної, розвинутої. Її фундамент всі разом ми закладаємо вже зараз. Це фундамент такої країни, яку буде не соромно залишити дітям і в якій люди будуть жити вільно та гідно. Останнім часом я багато думаю над тим, що відбувалось десять років тому, що відбувається нині. Якоюсь мірою, можливо, навіть шукаю свою провину в тому. Можливо десь не допрацювали, десь щось зробили не так. Однак я не втрачаю надії і навіть тоді, коли вже зовсім не хочеться нічого робити, роблю щось хороше. Нехай маленьке, але хороше має робити кожен з нас щодня. Заради себе, своїх рідних, заради нашої спільної мрії про мир та спокій на українській землі», - сказав Віктор Бронюк.

Свобода - це вибір;

Гідність - це дія;

Пам’ять - це сила, що тримає і обʼєднує!

Честь героям України!