Останні новини

Освітній апгрейд: від віртуальних лабораторій до ШІ та мем-технологій

Понад дві сотні фахових голосів, десятки стратегій і єдиний вектор – освіта, що випереджає час. VII Всеукраїнська науково-методична конференція на базі ВТФК трансформувала традиційне зібрання науковців у драйвовий простір обміну кейсами та інсайтами.

Історичний гамбіт: розгадуємо коди минулого впевнено

24 студенти, 120 хвилин і десятки складних завдань. Внутрішня олімпіада з історії України стала для наших другокурсників тестом на логіку та критичне мислення. 

Учасники дешифрували тексти Універсалів, аналізували події за історичними мапами та відтворювали стратегії політичних сил, які виборювали незалежність понад століття тому. 

Особливим викликом став період Української революції 1917-1921 років. Студенти досліджували, як змінювалися державотворчі ідеї – від Центральної Ради до реалій більшовицької економічної політики воєнного часу. 

Жвавий інтерес викликало творче завдання: учасники моделювали альтернативні сценарії розвитку подій і пояснювали, як рішення минулого впливають на сучасність.  Тут знадобилися знання з пар і вміння бачити причинно-наслідкові зв’язки. 

Підтримкою для студентів стали викладачі: Наталія Мельник, Надія Марценюк, Світлана Шароварська та Григорій Бадунь. А завдяки чіткій координації голови ЦК соціальних дисциплін Аліни Броди підрахунок балів не забарився. 

До трійки лідерів, які найкраще впоралися з історичними викликами, потрапили: 

ІІІ місце – Віталій Германюк, група 2БЕ - впевнена стратегія та 50,5 балів. 

ІІ місце – Ерік-Даніель Внотченко, група 2КІ1 - аналітичний підхід та 51,5 бал. 

І місце – Марія Полюдова, група 2КІ2 - переконлива перемога та 70,5 балів. 

Щиро вітаємо призерів! Особливі побажання – Марії Полюдовій, яка вже 7 травня представлятиме коледж на обласному етапі. Бажаємо впевненості та перемоги! 

Знання минулого – це наш найпотужніший ресурс для творення майбутнього.

Поезія: дві мови - одне серце

«Страшні слова коли вони мовчать, when suddenly, they tuck themselves away…». Ці рядки Ліни Костенко в англійському перекладі стали початком поетичного вечора у нашому коледжі. Вперше римовані рядки зазвучали у двох вимірах: де українська емоційність органічно перепліталася з британською стриманістю.

Тандем викладачок Олени Росси та Тетяни Марценюк перетворив сцену на простір відвертості. Сенси розкривалися без словників – вони були зрозумілі кожному в залі на рівні відчуттів.

Програму вечора побудували на майстерних контрастах. Щойно глядачі занурювалися у тендітну філософію «Love’s Philosophy» Персі Біші Шеллі, як залу наповнювала гостра й чесна «Молитва» Юрка Іздрика у виконанні наших студентів.

Потужно підтримували емоційний заряд глядачів театралізовані мізансцени-перформанси. У них актори-студенти оповіли романтичні миттєвості в  житті літературних класиків:

зухвалу історію кохання лорда Байрона;

драматичні взаємини Ольги Кобилянської та Осипа Маковея;

проникливе, сповнене болю та надії листування Івана Франка та Ольги Рошкевич.

Неочікувано сучасним, близьким та зрозумілим постав перед коледжівською спільнотою Тарас Шевченко. Його діалог з Оксаною нагадав: класика – це історії живих людей, їхніх почуттів і вибору.

Особливий відгук викликала авторська поезія наших студентів – Анастасії Андрущенко, група 1ОП2 та Назара Полюги, група 2КІ2. Їхні щирі, по-юнацькому сміливі рядки додали вечору особливої енергетики.

«Краса не потребує гучних маніфестів – вона звучить тихим голосом поезії та тонкими акордами музики. Наша "Поетична світлиця" стала острівцем щирості. У руках студентів, які щодня опановують складні технічні професії, слово ожило з новою силою», – поділилася враженнями директорка ВТФК Світлана Василюк.

Легендарне “Кохання” у виконання Максима Тріски, “Сонце гріє, вітер віє” на слова Кобзаря з репертуару Наталі Герелешко й Інни Пелиховської, і фінальний музичний акорд під м’яке сяйво свічок – залишив у залі довгий шлейф тепла та натхнення.

Надихаємось та творимо разом!

Пам'ять, що робить нас сильнішими!

20 березня - день остаточного визволення Вінниці від нацистських загарбників.  Окупація тривала майже 1000 днів. Місто було важливим пунктом у планах нацистів. Тут збудували ставки Гітлера та Герінга, створили табір для військовополонених “Шталаг №329”. Тільки у ньому від голоду та хвороб загинули десятки тисяч бійців. 

Масштаби терору нацистів проти мирного населення вражають. В єврейських гетто замордували понад 20 тисяч людей, жорстоко вбили понад півтори тисячі пацієнтів психіатричної лікарні, тисячі містян за роки окупації померли від голоду чи були розстріляні. 

На примусові роботи до Німеччини вивезли майже 13 тисяч «остарбайтерів». Скільки українців знищили у концентраційних таборах достеменно невідомо і досі. По зернинах інформацію - в тому числі і про них - упродовж десятиліть збирає Arolsen Archives — міжнародний центр, що досліджує історії жертв нацистських переслідувань. 

В переддень Дня визволення Вінниці в нашому коледжі відкрилась експозиція унікальної виставки #StolenMemory. Її організатор - Арользен Архіви спільно з освітнім центром "Простір толерантності". 

  “Організація, яка була створена відразу по завершенню Другої світової війни,  називалася «Міжнародна служба розшуку». Вона ставила за мету знайти і з'єднати родини, які розгубилися по світові. Разом з документами сюди передавали і особисті речі людей”, - розповіла Ганна Легун, наукова співробітниця Arolsen Archives. 

На плакатах не лише біографії і фото самих в'язнів концтаборів, а й їхніх особистих речей. За словами архивістки, зі стартом проєкту «Кампанія 2016» вже відшукали більше 1000 родин жертв нацистських переслідувань, яким передали вкрадені речі. Втім, памʼятні дрібнички ще майже 2 000 осіб з усієї Європи чекають на повернення. Stolen memory - не просто експозиція, це повернення імен і доль тих, чиє життя обірвалося у нацистських концтаборах, впевнена Світлана Василюк, директорка ВТФК. 

“Вісімдесят років тому такі ж люди, як і ми, мали свої мрії та плани, які в одну мить перекреслила війна. Історія зупинилася там, де закінчилася людяність. Єдине, що про них нагадує сьогодні - це маленькі особисті речі. Речі, які вони встигли стиснути в руках перед стратою, чи сховати, сподіваючись на порятунок. Дивлячись на ці предмети, ми відчуваємо, що означає втратити все.

Ми впускаємо цей біль у свої серця не для того, щоб зневіритися, а щоб винести головний урок: життя - це найбільша цінність. Ми вшанували тих, у кого відібрали майбутнє і зобов’язані прожити своє життя гідно, з відкритим серцем і пам’яттю, яка робить нас сильнішими…”

Серед тих, чиї родини досі розшукують, — Михайло Кічтенко, уродженець Вінницької області. Арользен Архіви звертаються до всіх, хто може допомогти в пошуках його рідних. Важливість цієї роботи добре розуміють і наші студенти. 

Валерія Нємишева, студентка групи 2Ф: ”На мою думку, не важливо, що це трапилось дуже багато років тому. Важливо те, що волонтери з усієї Європи намагаються віднайти родини українців, що стали жертвами нацистів. Думаю, повернуті речі їхніх рідних буть передаватись з покоління в покоління і так зберігатиметься пам'ять про них”.  

Друга частина виставки відсьогодні експонується в Вежі Артинова. 

Економіка в реальному часі

У сучасному світі традиційна статистика схожа на дзеркало заднього виду: вона показує лише те, що вже відбулося.. Але як дізнатися, куди ринок поверне за мить? Відповідь знають студенти груп 3ОД та 3Ф. Для них провели драйвовий майстер-клас. Досвідчені наставники-викладачі Леся Кукурудзяк та Андрій Крисак перетворили звичайне заняття на лабораторію цифрових інсайтів.